Поява персональних комп'ютерів

Спочатку мікропроцесори використовувалися в різних спеціалізованих пристроях, наприклад у калькуляторах. Але в 1974 р. кілька фірм оголосили про І створення на основі мікропроцесора Intel-8008 персонального комп'ютера, тобто пристрою, що виконує ті ж функції, що й великий комп'ютер, але розрахованого на одного користувача. На початку 1975 р. з'явився перший комерційно розповсюджуваний персональний комп'ютер «Альтаїр-8800» на основі мікропроцесора Intel-8080. Цей комп'ютер продавався за ціною близько 500 дол. І хоча можливості його були досить обмежені (оперативна пам'ять складала всього 256 байт, клавіатура й екран були відсутні), його поява була зустрінута з великим ентузіазмом: у перші ж місяці були продані кілька тисяч комплектів машини. Покупці обладнували цей комп'ютер додатковими пристроями: монітором для ! виведення інформації, клавіатурою, блоками розширення пам'яті й т. д. Незабаром ці пристрої почали випускатися іншими фірмами. Наприкінці 1975 р. Пол Аллен і Білл Гейтс (майбутні засновники фірми Microsoft) створили для комп'ютера «Альтаїр» інтерпретатор мови Basic, що дозволило користувачам досить просто спілкуватися з комп'ютером і легко писати для нього програми. Це також сприяло популярності персональних комп'ютерів.

Успіх Альтаїр-8800 змусив багато фірм також зайнятися виробництвом персональних комп'ютерів. Персональні комп'ютери почали продаватися вже в повній комплектації, із клавіатурою й монітором, попит на них склав десятки, а потім і сотні тисяч штук на рік. З'явилося кілька журналів, присвячених персональним комп'ютерам. Зростанню обсягів продажу сприяли численні корисні програми, розроблені для ділових застосувань. З'явилися також комерційно розповсюджувані програми, наприклад, програма для редагування текстів WordStar і табличний процесор VisiCalc (1978 p. і 1979 p. відповідно). Ці й багато інших програм зробили придбання персональних комп'ютерів досить вигідним для бізнесу: за їхньою допомогою стало можливим виконувати бухгалтерські розрахунки, складати документи і т. д. Використання ж великих комп'ютерів для цих операцій було занадто дорогою втіхою,

Наприкінці 1970-х років поширення персональних комп'ютерів навіть призвело до деякого зниження попиту на великі комп'ютери й міні-комп'ютери (міні-ЕОМ). Це стало предметом серйозного занепокоєння фірми IBM (International Business Machines Corporation) — провідної компанії з виробництва великих комп'ютерів, і в 1979 р. фірма IBM вирішила спробувати свої сили на ринку персональних комп'ютерів. Однак керівництво фірми недооцінило майбутню важливість цього ринку і розглядало створення персонального комп'ютера усього лише як дрібний експеримент — щось иа зразок однієї з десятків робіт, що проводилися у фірмі, із створення нового обладнання. Щоб не витрачати на цей експеримент занадто багато грошей, керівництво фірми надало підрозділу, відповідальному за цей проект, небачену свободу. Зокрема, йому було дозволено не конструювати персональний комп'ютер «із нуля», а використовувати блоки, виготовлені іншими фірмами. І цей підрозділ сповна використав наданий шанс.

Як основний мікропроцесор комп'ютера був обраний новітній тоді 16-роз-рядний мікропроцесор Intel-8088. Його використання дозволило значно збільшити потенційні можливості комп'ютера, тому що новий мікропроцесор дозволяв працювати з 1 мегабайтом пам'яті, а всі комп'ютери, які тоді існували, були обмежені 64 кілобайтами.

У серпні 1981 р. новий комп'ютер під назвою IBM PC був офіційно представлений публіці, і незабаром після цього він набув великої популярності у користувачів. Через пару років комп'ютер IBM PC зайняв провідне місце на ринку, витіснивши моделі 8-бітових комп'ютерів.

Секрет популярності IBM PC у тому, що фірма IBM не зробила свій комп'ютер єдиним нероз'ємним пристроєм і не захищала його конструкцію патентами. Навпаки, вона зібрала комп'ютер із незалежно виготовлених частин і не тримала специфікації цих частин і способи їхнього з'єднання в секреті. Принципи конструкції IBM PC були доступні всім бажаючим. Цей підхід, названий принципом відкритої архітектури, забезпечив приголомшливий успіх комп'ютеру IBM PC, хоча і позбавив фірму IBM можливості особисто користуватися плодами цього успіху. Ось як відкритість архітектури IBM PC вплинула на розвиток персональних комп'ютерів.Перспективність і популярність IBM PC зробила досить привабливим виробництво різних комплектуючих і додаткових пристроїв для IBM PC. Конкуренція між виробниками призвела до здешевлення комплектуючих і пристроїв. Дуже скоро багато фірм перестали задовольнятися роллю виробників комплектуючих для IBM PC і почали самі збирати комп'ютери, сумісні з IBM PC. Оскільки цим фірмам не треба було оплачувати великої витрати фірми IBM на дослідження й підтримку структури величезної фірми, вони змогли продавати свої комп'ютери значг: дешевше (іноді в 2—3 рази) від аналогічних комп'ютерів фірми IBM. Сумісні з IBM PC комп'ютери спочатку зневажливо називали «клонами», але це прізвисько не прижилося, тому що багато фірм — виробників IBM РС-сумісних комп'ютерів почали реалізовувати технічні досягнення швидше, ніж сама IBM. Користувачі одержали можливість самостійно модернізувати свої комп'ютери й оснащувати їх додатковими пристроями сотень різних виробників.

Персональні комп'ютери майбутнього (2010 рік) 

Основою комп'ютерів майбутнього стануть не кремнієві транзистори, де передача інформації здійснюється електронами, а оптичні системи. Носієм інформації стануть фотони, тому що вони легші й швидші, ніж електрони. У результаті комп'ютер стане дешевшим і компактнішим. Але найголовнішим є те, що опто-електронні обчислення виконуються набагато швидше, ніж застосовувані сьогодні, тому комп'ютер стане набагато продуктивнішим.

ПК буде малим за розмірами і матиме потужність сучасних суперкомп'ютерів. ПК стане сховищем інформації, що охоплює всі аспекти нашого повсякденного життя, він не буде прив'язаний до електричних мереж. Цей ПК буде захищений від злодіїв, завдяки біометричному сканерові, який впізнаватиме свого власника за відбитком пальця.

Основним способом спілкування з комп'ютером буде голос. Настільний комп'ютер перетвориться на стіл, який у свою чергу перетвориться на гігантський комп'ютерний екран — інтерактивний фотонний дисплей. Клавіатура не знадобиться, адже всі дії можна буде здійснити дотиком пальця. Але для тих, хто віддає перевагу клавіатурі, у будь-який момент на екрані може бути створена віртуальна клавіатура і вилучена тоді, коли в ній не буде потреби.

Комп'ютер стане операційною системою вдома, і він почне реагувати на потреби господаря, знати його вподобання (приготувати каву о 7 годині, запустити улюблену музику, записати потрібну телепередачу, відрегулювати температуру й вологість і т. д.)

Твердий диск буде голографічним і чимось буде схожий на CD-ROM або DVD. Тобто це буде прозора обертова пластинка з записуючим лазером з одного боку і лазером, що зчитує, з іншого; обсяг збереженої інформації на такому диску сягатиме просто астрономічних величин — кілька терабайт. При таких обсягах можна буде зберігати кожну дрібну деталь життя.

Процесор ПК майбутнього функціонуватиме за тими ж принципами, що й сьогодні. Але замість електронних мікропроцесорів, що є і мозком, і мускулами сучасного комп'ютера, процесор майбутнього матиме оптоелектронні інтегральні схеми (чіпи будуть використовувати кремній там, де потрібне переключення, і оптику для комунікацій). Це дасть величезний приріст у швидкодії й ефективності. Сьогоднішній комп'ютер витрачає занадто багато часу на очікування даних для обробки. Миттєвий оптичний зв'язок і пам'ять, що працює так само швидко, як і процесор, забезпечать безперервний потік даних до процесора для обробки. При передачі даних зі швидкістю, не обмеженою більше електронною передачею, можна буде досягти частот приблизно 100ГГц, тобто в 100 разів швидше, ніж сьогодні.